Прагматичний аспект граматичної інтерференції в польській мові

      Не зважайте на складну назву. Усе просто: прагматичний аспект ми бачимо в умовах, за яких відбувається комунікація, у змісті самої фрази та в намірах співрозмовника донести потрібну інформацію.
      Кожна мовленнєва ситуація — це і є наш прагматичний зміст. Під прагматикою ми розуміємо закріплене в мовній одиниці (лексемі, афіксі, грамемі, синтаксичній конструкції) ставлення мовця: 1) до дійсності, 2) до змісту повідомлення, 3) до адресата [1, с. 56]. А інтерференція — це накладання ознак однієї мовної системи на іншу, коли одні мовні норми переносяться на інші норми нерідної мови; словом, інтерференція — це відхилення в мовленні, порушення мовних норм. Коли знаєш свою мову й несвідомо стараєшся наблизити якусь мову до своєї, тоді і з'являється інтерференція (лексична, фонетична чи граматична). Причому це не запозичення, а незнання іноземної мови. Бо хтось подумає, що він, розмовляючи іншою мовою, запозичує слова зі своєї мови. Це не так.
      Наприклад, в українській мові є лише одне слово вони, а в польській маємо розрізняти два таких слова «вони» — oni та one. І коли мовець намагається вказати польською мовою на якихось людей, доводиться чути багато помилок, бо хто це вони — жінки, діти чи чоловіки? Для української мови непринципово, проте для польської це дуже важливо. Ось тут і змінюється ставлення українця до нових граматичних форм, нової реальності, польської. Він не знає, кого як назвати, бо значення одного й того ж слова в обох мовах передають по-різному. 

      Ще один приклад, але з числівником: Przyszli oboje (мати та син — правильно в польській мові). Порівняйте числівник oboje в українській мові:  Обоє, син і батько, прийшли. В українській мові збірні числівники вживають лише на позначення чоловічого роду, а поляк, орієнтуючись на свою польську граматику, думає тільки про осіб різної статі.

      Але ж як прагматика пов'язана з інтерференцією? Передусім усе це накладання помилок з однієї мови на іншу пов'язано зі ставленням особи до конкретних та звичних предметів чи явищ дійсності, їх трактуванням. Людина припускається помилки, розмовляючи не своєю рідною мовою, бо стикається із прагматичним донесенням висловлювання (щоб її правильно зрозуміли). Але для того щоб нас зрозуміли краще, потрібно знати таємниці граматичних категорій іноземної мови. Тоді й не буде жодних інтерференційних помилок. Інтерференція пов'язана з мовленнєвою ситуацією тим, що в цій ситуації може бути непорозуміння через незнання граматичних форм, які вказуватимуть на інші дії, проте мовець буде впевнений, що говорить як треба, застосовуючи конструкції своєї мови на іншій (перероблює польське речення на свій лад або вкладає зовсім інше значення). У нашому випадку це і перероблення фрази, і зміна сенсу речення у зв'язку з однаковим або схожим словом у мові перекладу без знання правильного граматичного значення.

     Звісно, поляк українця якось зрозуміє, якщо той намагатиметься говорити польською, бо різниця між українською та польською мовами не така велика, а якщо українець старається правильно говорити польською, то це ще додатковий плюс, аби краще порузумітися. Однак від того, як буде донесено інформацію, залежатиме увесь сенс: коли ця фраза подібна до української мови, то це ще пів біди, а коли польською ці речі значать зовсім інше, то й виникає інтерференція, але вже лексична, а не граматична. Тобто невідповідність значення тих слів, які є і в українській мові. Це впливає на наше сприймання, а подеколи спричиняє когнітивний дисонанс.

      Прагматична спрямованість відправника інформації (адресанта) керується якоюсь мовною одиницею. Людина розмірковує, як їй краще сказати, щоб її друг усе зрозумів правильно. 

      Ми сприймаємо іншу мову серйозно, знаємо правильні форми, будову мови, однак несвідомо помиляємось. Людина не тільки може помилятися в закінченнях, формах слова та побудові речення (граматична інтерференція), але й знати все досконало та не досягати мети комунікації через те, що неправильно засвоїла вирази тієї іноземної мови, яку вивчала. У певній комунікативній ситуації ми губимося, хоч і знаємо мову ідеально. І майже завжди винна рідна мова, тому що та друга мова може мати незвичні нам конструкції. Ці труднощі долаються з успіхом, якщо мовець розуміє іншомовну реальність і якщо звикає до нестандартних правил, відійшовши від своєї мови.

      Ф. Бацевич обґрунтував власну наукову позицію так: «Основою формування прагматичних аспектів (складників, елементів) одиниць і категорій різних рівнів мови є суб’єктивне ставлення людей (груп людей, етносів) до певних об’єктів (у широкому розумінні слова) дійсності і одиниць, які їх позначають» [1, с. 81].

      Отже, інтерференції у прагматичному аспекті — це накладені помилки з однієї мови на іншу через особисте (суб'єктивне) сприйняття людини до позначуваних об'єктів, фактів, явищ або ситуацій.

Джерела цитувань та корисної інформації:

1. Бацевич Ф.С. Нариси з лінгвістичної прагматики: монографія/Ф.С. Бацевич. — Львів: ПАІС, 2010. — 336 с.

2. Бацевич Ф. С. Вступ до лінгвістичної прагматики: підручник/Ф. С. Бацевич. — К. : ВЦ  «Академія», 2011. — 304 с. — (Серія «Альма-матер»). 
3. Kępińska A. (2006), Kształtowanie się polskiej kategorii męsko- i niemęskoosobowości, Warszawa.

4. Tabakowska E. (red.), (2001), Kognitywne podstawy języka i językoznawstwa, Kraków.

 Більше про інтерференції:

      Приклад розрізнення займенників oni, one та ile, ilu.